Томатний червоний кліщ (Aculops licopersici)

Томатний червоний кліщ (Aculops lycopersici) є павукоподібним шкідником багатьох пасльонових, зокрема томатів. Вперше був описаний в Австралії в 1937 році, а до 1940 року став найнебезпечнішим шкідником томатів в центральних штатах США, за 15 років поширився по всій Америці. На даний момент він поширений по всьому світу, крім широт, близьких до полюсів. Переважає в регіонах з теплим кліматом. Шкодить посівам у відкритому і закритому грунті. Свою назву червоний кліщ отримав за червоно-коричневе забарвлення тіла і ілюзію іржі на листі з масовим скупченням паразита.

Опис

Сірий томатний кліщ крихітний. Його довжина всього 0,15-0,25 мм, і неозброєним оком виявити шкідника просто неможливо. Забарвлення тіла в червоно-коричневій гамі. Статевий диморфізм характеризується розмірами особин — самці вдвічі менші за самок. Харчуються соками рослин, що живуть з обох боків листа (віддають перевагу нижній частині) і стебла. При масовому скупченні на плодах можна виявити сирого кліща томатів, але основна частина популяції буде на зелених насадженнях рослини. Однією з особливостей є те, що вони харчуються рослиною, починаючи з нижніх листків, а потім у процесі споживання переходять на верхні. Вони рухаються повільно, зі швидкістю 0,5 см за хвилину. Але основний шлях поширення кліща – це вітер та інші комахи, а також інвентар. Завдяки своїм невеликим розмірам вони легко переносяться поривами вітру. Переносять їх і інші комахи-шкідники, серед яких основним переносником томатного кліща є білокрилка. У деяких випадках зрошувальна вода також може служити способом переміщення, враховуючи, що кліщу потрібно близько 12 годин, щоб загинути у воді, коли він повністю занурений.

Життєвий цикл

Тривалість життя дорослої самки томатного червоно-червоного кліща становить близько 40 днів. За цей час вона відкладає близько 20-40 яєць. Яйця неможливо помітити не тільки через їх крихітні розміри, але і через прозорий колір. На стадії яйця червоний кліщ несприйнятливий до хімікатів. Через 7 днів яйця стають личинками, після чого переходять у стадію німфи та імаго. Враховуючи, що потомство кліщів ділиться 50/50 за статевою ознакою, їх розмноження відбувається експоненціально. Відповідно, до третього покоління кількість особин досягає тисяч.

Заподіяна шкода

Сірий томатний кліщ має колючо-сисний ротовий апарат, який дозволяє йому проколювати епідерміс рослини і харчуватися його соками. Кліщ разом із соками висмоктує хлорофіл рослини, що порушує процеси фотосинтезу та природної транспірації. Уражені тканини відмирають, а при масовому скупченні шкідника гине вся рослина. Порушений вологообмін і фотосинтез не дозволяють рослині нормально функціонувати і харчуватися, що призводить до сумних наслідків.

Методи виявлення

Спочатку кліщ базується на нижній частині куща томата, а в процесі розмноження починає вражати всю рослину. Але, оскільки більша частина популяції знаходиться в нижній частині, перші ознаки потрібно спостерігати там. Спочатку відбувається деформація листових пластин і поява білого відтінку забарвлення. У міру відмирання листя і зменшення кормової бази томатний кліщ переміщується вгору по рослині. Листя починає рідшати і набуває коричневого нальоту. Висмоктування хлорофілу кліщами характеризується появою білих плям на листі. При великій популяції вони можуть займати всю площу листя. Це буде виглядати як жовтувато-червоний наліт на рослині.

Методи боротьби

Томатний червоний кліщ — павукоподібний, тому стійкий до інсектицидів. На стадії яйця він стійкий практично до всіх хімікатів. Як наслідок, до вибору хімічних засобів захисту необхідно підійти дуже серйозно. Враховуючи стійкість яйця до хімікатів, процедуру доведеться повторювати неодноразово, а якщо додати до всього цього геометричну прогресію в процесі розмноження виду, то ще й із завидною періодичністю.

Біологічні засоби в таких випадках мають вищий пріоритет через природність методу та відсутність негативних наслідків для рослини та врожаю. Серед хижаків, які знищують томатного червоного кліща, слід виділити хижих кліщів родини Phytoseiidae — Amblyseius montdorensis, Amblyseius andersoni.

Обов’язкові до застосування — агротехнічні способи боротьби. Необхідно дотримуватись сівозміни, контролювати якість підготовки ґрунту та густоту посадки, проводити оранку ґрунту та ретельно видаляти рослинні відходи. Ретельний контроль і порядок дають відмінні результати, але в рази збільшують обсяг роботи, що виконується механічно.